Що сталося

17 листопада 2026 року Велика палата Конституційного Суду ухвалила Рішення № 7-р/2026 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо окремих приписів статей 309 і 392 Кримінального процесуального кодексу. Суд визнав неконституційними частини першу та другу статті 309 КПК у тому, що вони унеможливлювали апеляційне оскарження ухвали слідчого судді чи суду, постановленої в порядку пункту 2 частини шостої та частини сьомої статті 100 КПК.

Простіше кажучи: якщо слідчий суддя дозволив продати вилучене у вас майно — речовий доказ — без вашої згоди, ця ухвала більше не є остаточною. Її можна оскаржити до апеляційного суду. Визнані неконституційними положення втратили чинність з дня ухвалення рішення, тобто з 17 листопада 2026 року.

Що було раніше

Місяць тому ми писали про інше рішення Конституційного Суду щодо тієї ж статті 309 КПК: рішенням № 12-р(ІІ)/2026 від 14 жовтня Суд визнав конституційним правило, за яким відмову слідчого судді скасувати арешт майна в апеляції не оскаржити. Тоді Суд перелічив інші способи захисту, які лишаються у власника. Нове рішення стосується іншої ситуації — не арешту, а продажу майна, — і тут Конституційний Суд дійшов протилежного висновку: обмеження апеляції визнано неконституційним.

Про яке майно йдеться

Стаття 100 КПК визначає, як зберігають речові докази. Для доказів, зберігання яких складне, — швидкопсувних товарів, великих партій товарів, громіздких предметів — закон дозволяє кілька варіантів. Один із них, передбачений пунктом 2 частини шостої, — передати їх за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності — за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. З клопотанням про це, згідно з частиною сьомою, звертається слідчий за погодженням із прокурором або прокурор.

Тобто майно можуть продати ще до того, як суд вирішить справу по суті, і навіть до того, як комусь повідомлять про підозру. Для власника це незворотний крок: продану річ уже не повернути.

Чому Суд визнав заборону апеляції неконституційною

До рішення КПК не передбачав окремого апеляційного оскарження таких ухвал. Власнику лишалося право подати заперечення під час підготовчого судового провадження — тобто тоді, коли справа вже дійде до суду. Конституційний Суд визнав, що це не є ефективним способом захисту: майно може бути продане іншій особі ще до розгляду заперечень, а навіть якщо заперечення задовольнять, повернення до попереднього становища це не гарантує.

Суд послався на статтю 55 Конституції (право на судовий захист) і пункт 8 частини другої статті 129 (забезпечення права на апеляційний перегляд справи). За висновком Суду, оспорювані приписи КПК не забезпечували ефективного судового захисту права власності в спосіб апеляційного оскарження.

Самої апеляції недостатньо. Конституційний Суд окремо вказав: законодавець має врегулювати процесуальні наслідки подання апеляційної скарги на таку ухвалу — так, щоб перегляд реально запобігав незворотному порушенню права власності, тобто щоб майно не встигли продати до розгляду скарги. Поки таких змін до КПК немає, швидкість дій власника вирішальна.

Звідки взялася справа

Питання до Конституційного Суду поставив Пленум Верховного Суду. Перед тим Касаційний кримінальний суд у справі № 157/1664/22 розглядав ситуацію з вилученим бурштином: слідчий суддя дозволив передати його на реалізацію, а апеляційний суд відмовився відкривати провадження за скаргою власника, пославшись на статтю 309 КПК. Касаційний суд тоді вказав, що така ухвала в провадженні, де нікому не повідомлено про підозру, підлягає апеляційному оскарженню, і що обмеження статті 309 суперечить Конституції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тепер цей підхід закріпив Конституційний Суд — і вже незалежно від того, чи є в провадженні підозрюваний.

Що зробити власнику

  1. Дізнайтеся про клопотання якомога раніше. Якщо у вас вилучили товар, техніку чи інше майно, з'ясуйте номер кримінального провадження і стежте, чи не звертається слідство до слідчого судді з клопотанням про реалізацію.
  2. Не мовчіть, якщо вас питають про згоду. Відсутність письмової згоди не зупиняє продаж — рішення тоді ухвалює суд. Але чітко висловлена позиція власника стане частиною матеріалів для апеляції.
  3. Оскаржуйте ухвалу одразу. Загальний строк апеляції на ухвалу слідчого судді за статтею 395 КПК — п'ять днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу постановлено без виклику особи — з дня отримання нею копії. Продаж може відбутися швидко, тому зволікати не варто.
  4. Збирайте докази цінності майна і шкоди від продажу. Документи про право власності, оцінка, підтвердження, що зберігання можливе без шкоди для провадження, — усе це аргументи для апеляційного суду.

Чи зможуть оскаржити ухвали, постановлені до 17 листопада, покаже практика апеляційних судів: рішення Конституційного Суду діє з дня ухвалення, а строк на апеляцію в багатьох таких випадках уже минув.

Висновок

З 17 листопада 2026 року ухвалу слідчого судді чи суду про передачу речових доказів для реалізації без згоди власника можна оскаржити в апеляції. Це вагомий інструмент для тих, чиє майно вилучили в кримінальному провадженні. Водночас механізм, що не дасть продати майно до розгляду скарги, законодавець ще має прописати, тож діяти треба в межах п'ятиденного строку і якомога швидше.