Що вирішив Конституційний Суд

28 жовтня 2026 року Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні ухвалив Рішення № 13-р(ІІ)/2026 у справі за конституційною скаргою Анатолія Лужинецького (суддя-доповідач — Віктор Городовенко). Предметом перевірки були окремі положення частини першої статті 81-1 Кримінального кодексу — норми про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання з метою проходження військової служби.

Суд визнав конституційними обидва оскаржені обмеження. Частина перша статті 81-1 КК не передбачає такого звільнення для служби за контрактом для засуджених до довічного позбавлення волі і виключає його для засуджених за умисне вбивство двох або більше осіб. Обидва правила залишаються чинними.

Звідки взялася стаття 81-1 КК

Механізм з'явився в Кримінальному кодексі завдяки Закону № 3687-IX від 8 травня 2024 року, який набрав чинності 19 травня 2024 року. Тим самим законом КК доповнено статтею 336-2, Кримінально-виконавчий кодекс — статтею 154-1 про порядок такого звільнення, а Закон «Про військовий обов'язок і військову службу» — статтями 21-5–21-7 про прийняття звільнених на службу за контрактом.

За текстом статті 81-1 КК умовно-дострокове звільнення для служби за контрактом суд може застосувати лише під час мобілізації та/або воєнного стану і лише до осіб, які відбувають обмеження волі або позбавлення волі на певний строк. Звільняють тільки від основного покарання. Довічне позбавлення волі серед цих видів покарання не назване — саме це й оскаржував заявник.

Кому механізм недоступний

Крім засуджених довічно, стаття 81-1 КК прямо виключає засуджених:

  • за злочини проти основ національної безпеки України;
  • за умисне вбивство двох або більше осіб, вбивство, вчинене з особливою жорстокістю або поєднане зі зґвалтуванням чи сексуальним насильством;
  • за особливо тяжкі корупційні злочини;
  • за злочини, передбачені статтями 152–156-1, 258–258-6, частиною четвертою статті 286-1 та статтею 348 КК;
  • службових осіб, які займали особливо відповідальне становище (пункт 1 примітки до статті 368 КК).

Рішення КСУ стосується лише двох із цих обмежень, але його логіка — про особливі ризики допуску до зброї осіб, засуджених за насильницькі злочини, — пояснює і решту переліку.

Чим Суд обґрунтував рішення

  • Реалістична перспектива звільнення — не доступ до всіх механізмів. Конституційна вимога забезпечити засудженому довічно реальну перспективу звільнення означає можливість домагатися перегляду того, чи потрібне подальше відбування покарання, і звільнення за наявності підстав. Вона не вимагає відкривати для нього кожен передбачений законом механізм.
  • Механізм тимчасовий і не про виправлення. Стаття 81-1 діє лише під час мобілізації та/або воєнного стану. На відміну від звичайного УДЗ за статтею 81 КК, тут вирішальне не виправлення засудженого, а придатність до служби: вік, стан здоров'я, фізична підготовка, професійно-психологічний стан.
  • Військова служба — це зброя. Залучення осіб, засуджених за насильницькі чи особливо тяжкі злочини, створює додаткові ризики для дисципліни, субординації, виконання бойових завдань, життя і здоров'я військовослужбовців і цивільних. Держава має право і обов'язок ці ризики враховувати.
  • Рівність не означає однакових правил. Розмежування засуджених за видом і строком покарання, характером і тяжкістю злочину Суд визнав виправданим, пропорційним і таким, що забезпечує справедливий баланс приватних і публічних інтересів.
Важливо: Суд окремо наголосив, що ці обмеження не позбавляють засуджених інших установлених законом можливостей домогтися зміни свого правового статусу та припинення відбування покарання. Закритий лише один, тимчасовий шлях.

Як працює звільнення для тих, кому воно доступне

Для решти засуджених порядок не змінився. За частиною другою статті 81-1 КК засуджений має висловити бажання проходити службу за контрактом і відповідати вимогам статті 21-5 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу». Перевірку стану здоров'я та професійно-психологічного стану передбачає стаття 154-1 Кримінально-виконавчого кодексу.

Ухвалюючи рішення про звільнення, суд зобов'язує особу прибути в супроводі Національної гвардії до територіального центру комплектування та соціальної підтримки негайно, але не пізніше 24 годин після набрання ухвалою законної сили — для укладення контракту. Ухилення від укладення контракту — окремий злочин за статтею 336-2 КК, за який загрожує від 5 до 10 років позбавлення волі. Якщо протягом невідбутої частини покарання особа вчинить новий злочин, суд призначить покарання за правилами статей 71 і 72 КК.

Рішення стосується людей, які вже отримали вирок, і загальну мобілізацію не змінює. Як продовжуються воєнний стан і мобілізація, від яких залежить дія статті 81-1, ми розповідали в матеріалі про двадцять перше продовження воєнного стану.

Що це означає на практиці

  1. Клопотання засудженого довічно про УДЗ для служби суд відхилить. Посилатися на неконституційність статті 81-1 у цій частині більше немає сенсу: за статтею 151-2 Конституції рішення КСУ є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
  2. Засудженим за вбивство двох або більше осіб механізм так само недоступний, навіть якщо вони відбувають покарання на певний строк.
  3. Для інших засуджених вирішальними є кваліфікація злочину за вироком і відповідність вимогам до військової служби. Тому до подання клопотання варто мати на руках вирок і медичні документи.
  4. Рідним засуджених варто пам'ятати, що закон і КСУ залишають довічно засудженим інші правові шляхи; конкретний варіант залежить від вироку та строку відбутого покарання і потребує індивідуальної оцінки.

Висновок

Рішення № 13-р(ІІ)/2026 закриває дискусію про те, чи мають засуджені довічно та засуджені за вбивство двох або більше осіб право на умовно-дострокове звільнення для служби за контрактом. Не мають — і Конституційний Суд визнав це правомірним: механізм статті 81-1 КК тимчасовий, пов'язаний зі зброєю і дисципліною, а не з виправленням засудженого. Для всіх інших категорій порядок звільнення працює як і раніше.