Що сталося

На початку листопада 2026 року Верховний Суд оприлюднив огляд судової практики Касаційного цивільного суду щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, які тимчасово проживають за межами України. До нього увійшли постанови за 2024 рік — серпень 2026 року: десять справ, у яких дитина після початку війни виїхала з одним із батьків до Словаччини, Німеччини, Польщі, Чорногорії, США, Нової Зеландії чи Чехії, а другий із батьків або бабуся домагалися права бачитися з нею.

Головна думка огляду проста: тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмежити права батька на спілкування. Обов'язок обох батьків, як зазначив суд, — підтримати дитину, не тиснути на неї сімейним конфліктом і співпрацювати в її інтересах.

Відеозв'язок замість зустрічей — але не «колись після війни»

Суд допускає, що особисті зустрічі в Україні можна відкласти до закінчення воєнного стану, якщо замість них налагоджено регулярне спілкування по відеозв'язку (постанова від 12 березня 2025 року у справі № 487/2960/23). Апеляційний суд у тій справі зобов'язав матір організувати щоденний відеозв'язок дитини з батьком, і ВС з цим погодився.

Водночас відстрочити виконання всього рішення про участь у вихованні «на час воєнного стану» не можна. У справі № 285/7632/23 (постанова від 22 січня 2025 року) ВС скасував таку відстрочку: на невизначений строк вона робить судовий захист ілюзорним, а за частиною шостою статті 435 ЦПК України відстрочка виконання рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення. У тій справі батько — військовослужбовець, і суд залишив йому спільний відпочинок із сином під час канікул: 21 день улітку та 7 днів узимку.

Відстань і конфлікт батьків — не підстава обмежувати

  • Різні країни. Батько жив у Грузії, мати з сином — у Новій Зеландії. Перша інстанція відмовила, послалася на відстань і різницю в часі. ВС погодився з апеляцією: відеозв'язок через WhatsApp щовівторка та щочетверга по 30 хвилин між 18:00 і 19:30 за місцевим часом дитини (справа № 761/23073/22, постанова від 4 лютого 2026 року). Суд послався на статтю 16 Закону «Про охорону дитинства»: дитина, батьки якої живуть у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки з обома.
  • Затяжний конфлікт. Небажання батьків домовитися не може обмежувати участь кожного з них у житті дитини (справа № 607/352/23, постанова від 4 березня 2026 року; мати вивезла молодшу дитину до США без згоди батька).
  • Шлюб не реєстрували. Припинення фактичних шлюбних відносин теж не привід обмежувати батька: суд встановив відеозв'язок щосереди та щоп'ятниці з 17:00 до 20:00, поки донька в Польщі (справа № 686/21561/24, постанова від 1 квітня 2026 року).
  • Перешкоди не доведено. Якщо між батьками є спір про порядок спілкування, суд встановлює графік, навіть коли не доведено, що один із батьків чинить перешкоди (справа № 754/8151/23, постанова від 30 квітня 2025 року).

Графік має враховувати школу і режим дня дитини

У справі № 754/8151/23 суди попередніх інстанцій призначили восьмирічній дівчинці, яка навчається в Чорногорії, відеодзвінки з батьком по понеділках і середах з 09:30 до 10:00 — у шкільний час. ВС виправив графік: визначаючи онлайн-спілкування, суди повинні уникати формального підходу й ураховувати вік дитини, її режим дня та розклад занять. Спілкування через Viber, WhatsApp чи Telegram суд назвав належним і необхідним способом зберегти зв'язок до повернення дітей в Україну.

Присутність матері під час зустрічей суд може встановити, якщо цього потребують інтереси дитини. У справі № 331/24/22 (постанова від 3 грудня 2025 року) батько раніше самовільно змінив місце проживання дитини, приховував його і намагався незаконно вивезти дитину до рф, що підтверджено вироком. А от у справі № 531/2964/23 (постанова від 25 лютого 2026 року) самі лише твердження про домашнє насильство, без звернень до компетентних органів і рішень про притягнення до відповідальності, ВС не визнав підставою відступати від рівності прав батьків.

Неповідомлення адреси за кордоном — істотне порушення

Якщо батьки уклали договір про місце проживання дитини, мати, яка виїхала за кордон і тривалий час не повідомляла батькові точну адресу, порушує цей договір. Назвати лише країну недостатньо. Посилання на воєнний стан саме по собі від обов'язку не звільняє: треба довести, як форс-мажор вплинув на виконання саме цього зобов'язання (справа № 753/13774/22, постанова від 3 квітня 2024 року; суд послався на статті 141, 154, 157 Сімейного кодексу).

Бабуся і висновок органу опіки

Служба у справах дітей часто відповідає, що не може дати висновок, бо дитини немає в Україні. Це не зупиняє справу. У постанові від 8 квітня 2026 року у справі № 450/1844/24 ВС залишив у силі рішення про спілкування бабусі з онукою, яка з батьком живе в Чехії: суд вирішує спір на підставі сукупності наявних доказів. ВС послався на статтю 257 СК і на позицію Об'єднаної палати КЦС у справі № 523/19706/19: інший підхід означав би відмову в доступі до правосуддя. Те саме застосовано і в спорі між батьками у справі № 285/7632/23 — обов'язковість висновку за статтею 19 СК не є абсолютною.

Що робити батькам

  1. Спробуйте домовитися письмово — про графік дзвінків, канікули та обов'язок повідомляти адресу і школу дитини.
  2. Фіксуйте перешкоди: скриншоти листування, неприйняті дзвінки, відмови. Це докази для суду.
  3. Звертайтеся до служби у справах дітей, навіть якщо вона, найімовірніше, відповість, що висновку дати не може, — такий лист теж іде до матеріалів справи.
  4. Просіть у суді конкретний графік — дні, години, часовий пояс дитини, месенджер. Розмите «спілкування засобами зв'язку» важко виконати.
  5. Якщо суд відстрочив виконання «до кінця воєнного стану» — це підстава для оскарження: строк відстрочки обмежено одним роком.

Висновок

Огляд не змінює законів, але показує, як Верховний Суд застосовує їх до сімей, розділених війною. Перебування дитини за кордоном — це обставина, яку суд враховує, визначаючи спосіб спілкування, а не причина позбавити одного з батьків участі в її житті. Для того, хто проживає окремо, це сигнал: просити в суду реальний графік відеозв'язку і зустрічей на канікулах, а не чекати закінчення війни.