Що сталося

15 жовтня 2026 року Міністерство оборони України опублікувало роз'яснення «Закрита інформація: які відомості не можуть отримати родини зниклих, полонених і загиблих військових». Воно відповідає на питання, з яким родини стикаються постійно: чи може військова частина відмовити в інформації про близьку людину лише тому, що потрібні відомості записані в бойових документах з обмеженим доступом.

Відповідь Міноборони — ні, не автоматично. Ключова теза роз'яснення спирається на частину 8 статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації»: обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Тобто наявність у журналі чи наказі секретних або службових відомостей не закриває весь документ — частина має відокремити те, що розголошувати не можна, і надати родині решту.

Звідки взагалі беруться обмеження

Міноборони перелічує правову базу, на якій ґрунтується закриття відомостей:

  • закони «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та «Про державну таємницю»;
  • наказ СБУ від 23 грудня 2020 року № 383, яким затверджено Звід відомостей, що становлять державну таємницю;
  • наказ Міністерства оборони від 17 жовтня 2023 року № 605, яким затверджено перелік відомостей Міноборони, що містять службову інформацію.

Саме ці акти визначають, що в бойових документах може бути закритим: бойові завдання, розташування підрозділів, маршрути пересування та евакуації. Але вони не забороняють повідомити родині те, що стосується конкретної людини і нічого з переліченого не розкриває.

Які документи можуть містити закриті відомості

Роз'яснення розбирає основні види документів, про які найчастіше запитують родини:

  • Журнал бойових дій — не може бути повністю показаний чи скопійований, але відомості про обставини зникнення або загибелі можуть бути надані у витязі.
  • Бойові накази та розпорядження — замість самого документа може бути видана окрема довідка чи витяг без розкриття закритого змісту.
  • Координати місця зникнення — можуть бути обмежені, якщо розкривають позиції або маршрути руху.
  • Відео бойових дій (штурми, розвідувальні польоти) — рішення ухвалюють окремо в кожному випадку, залежно від змісту та ризиків розголошення.
  • Документи про евакуацію — оцінюються окремо. Згадка в них інших військовослужбовців не є перешкодою для надання родині дозволених відомостей про їхнього рідного.
  • Дані про склад і розташування підрозділів — частково можуть бути обмежені.

Що родина може отримати

Міноборони прямо називає форми, у яких частина може надати інформацію: витяг, довідка або інший дозволений документ про конкретного військовослужбовця — без розкриття змісту закритого документа повністю. У такій формі можна дізнатися, що відомо про обставини зникнення чи евакуації та чи було зафіксоване поранення.

Про поранення зниклого безвісти: якщо відомості про поранення є лише в журналі бойових дій, може знадобитися додаткова перевірка та інформація з інших джерел. Водночас Міноборони окремо наголошує: відсутність медичних документів сама по собі не означає, що поранення не було.

Для родин це важливо не лише емоційно. Від того, що саме зафіксовано — зникнення, поранення, евакуація, — залежить подальше оформлення статусу та виплат, тому формулювання в довідці мають значення.

Як скласти запит, щоб не отримати відмову

Найпоширеніша помилка — просити «копію журналу бойових дій» або «всі документи щодо зникнення». Такий запит частина майже напевно відхилить, бо предмет запиту — закритий документ цілком. Міноборони радить інше:

  1. Адресуйте запит безпосередньо до військової частини, в якій проходив службу військовослужбовець.
  2. Чітко вкажіть, які саме обставини потрібно з'ясувати: чи зафіксовано факт зникнення, що відомо про евакуацію, чи є відомості про поранення.
  3. Просіть інформацію про конкретну людину, а не документ як такий, — так частині простіше вирішити, що можна надати без розкриття захищених відомостей.

Рішення про те, чи надавати інформацію та в якій формі, частина ухвалює з урахуванням змісту документа та законодавства. Для довідок у Міноборони працює гаряча лінія 1512.

Строки і що робити у разі відмови

Запит на інформацію розглядається не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання (ст. 20 Закону «Про доступ до публічної інформації»). Якщо потрібно опрацювати великий обсяг даних, строк можуть продовжити до 20 робочих днів, але про це мають письмово повідомити не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Закон також визначає, що відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою (ч. 2 ст. 22). Тому формальна відписка «інформація має обмежений доступ» без оцінки, чи можна відокремити дозволені відомості, суперечить і закону, і позиції самого Міноборони. Рішення, дії чи бездіяльність частини можна оскаржити керівнику, до вищого органу або до суду (ст. 23).

Якщо самостійний запит не дав результату, інформацію про службу, зникнення чи поранення можна витребувати через адвоката — докладніше в розділі запити до військової частини.

Висновок

Роз'яснення Міноборони від 15 жовтня 2026 року нічого не відкриває з того, що закрите законом: журнал бойових дій, координати й накази залишаються з обмеженим доступом. Але воно чітко фіксує межу: гриф стоїть на відомостях, а не на долі людини. Родина має право на витяг або довідку про свого рідного, а частина — обов'язок оцінити, що з документа можна надати. Правильно сформульований запит — про конкретні обставини, а не про документ — суттєво підвищує шанси отримати відповідь.